Без Швінґе не було б Штаде — принаймні там, де він стоїть нині. Річка створила природну пристань, з якої близько 1000 року постав ганзейський порт. Сьогодні шлюз ділить річку на спокійну верхню течію й нижню, де порядкують приплив і відплив.
Від болота до Ельби
Швінґе — ліва притока Ельби завдовжки близько 33,4 кілометра. Вона витікає з Гогес Моора біля Мульзума на штадівському ґесті — у місцевості, де вода розділяється між Осте і Швінґе. Звідти вона тече до Штаде здебільшого природним верхнім руслом довжиною понад 20 кілометрів. Долина Швінґе на південний захід від міста з її меандрами, луками, заплавними лісами й старими буковими та дубовими насадженнями на схилах вважається одним із найгарніших краєвидів округу й перебуває під ландшафтною охороною аж до міської забудови.
У самому Штаде річка обтікає Старе місто. Історичний центр лежить на острові, оточеному замковим ровом — рештками колишніх фортечних ровів. Приблизно за чотири кілометри на північний схід від центру, біля Штадерзанда, Швінґе впадає в нижню Ельбу на 654,8 кілометрі річки.
Назва з давньосаксонської
У документах річка вперше з’являється у XIII столітті як «Swenge». Назва походить, найпевніше, від давньосаксонського дієслова «swingan» — гойдатися, розливатися. Ідеться, ймовірно, про нижню течію, рівень якої коливається з припливами. Натомість назва міста Штаде середньонижньонімецькою означає просто берег або порт; отже, обидві назви говорять про те саме місце над водою.
Зальцторський шлюз: де закінчується приплив
Від 1792 року шлюз біля Зальцторської брами відділяє верхню течію від припливної річки. Вище шлюзу рівень коливається лише на кілька дециметрів, нижче починається царина припливів і відпливів. Через поглиблення Ельби середня амплітуда припливу в нижній течії зросла до 3,30 метра. Попри дамби, нижню течію облямовують вузькі смуги прісноводного ватту — середовище, вкрай рідкісне в Німеччині.
4,6 кілометра від Ельби до Зальцторського шлюзу — федеральний водний шлях; тут діють правила морського судноплавства, а відповідає за них Гамбурзьке управління водних шляхів. Вище Штаде Швінґе несудноплавна.
Загороджувач 1971 року
Штормовий нагін лютого 1962 року залишив сліди й у Штаде. Як наслідок, поблизу гирла постав швінґівський загороджувач, завершений 1971 року. Його 16-метровий проліт можна перекрити двома опорними воротами; відтоді всі поселення над річкою значно краще захищені від штормових нагонів. У межах міста додалася ще й гребля з дорогою над нею — через що старий ганзейський порт від 1968 року відрізаний від нижньої течії і вже несудноплавний.
Три порти на одній річці
Ганзейському портові біля Fischmarkt понад тисячу років, і сьогодні це тихий водний басейн посеред Старого міста. Оскільки його потужності давно не вистачало, 1880 року збудували міський, або Новий, порт. Він лежить просто за швінґівською греблею, відкритий припливам, і за низької води до нього не зайти — нині це передусім невелика марина й відправний пункт екскурсійних суден. Південніше прилягає дерев’яний, або плотовий, порт, відділений від міського Зальцторським шлюзом. Він постав із частини замкового рову, завдячує назвою колишньому тартаку й торгівлі деревиною, а нині там стоять хатки на воді й прокат човнів.
Евери, митний фрегат і мечі вікінгів
Від пізнього Середньовіччя до 1950-х років плоскодонні евери возили вантажі Швінґе. Під час поглиблення річки й ганзейського порту на світ вийшли незліченні історичні знахідки, зокрема славетні мечі з написом «Ulfberht» VIII–XII століть — свідчення того, наскільки важливим було це місце вже за доби вікінгів.
У гирлі, в Брунсгаузені, століттями стояла ельбська митниця, що існувала ще за часів бременських архієпископів. 1663 року шведи вперше поставили там ельбський митний фрегат як постійний сторожовий корабель. Ця установа пережила кілька змін влади й діяла до 1850 року; митна станція на Швінзькому шанці працювала до 1865-го. Сьогодні про це нагадує хіба краєвид: там, де колись митники оглядали судна, річка тихо лежить між дамбами, а нижньою течією ходять майже самі спортивні й прогулянкові човни.
Галерея
