Острів у замковому рові — музей просто неба й краєзнавчий музей

Посеред Штаде, за кілька кроків від валу, у замковому рові лежить невеликий острів. Це залишок шведської фортеці — і вже понад сто років музей просто неба, куди можна ввійти без квитка й без огляду на години роботи. Просто поруч, на валу, стоїть краєзнавчий музей 1904 року.

Від білильного поля до равеліну

Перш ніж шведи перебудували Штаде на фортецю, між пізнішими бастіонами Кеніґсмарк і Ґрюндель лежали міське й приватне білильні поля: луки, на яких штадівці білили на сонці випране полотно. 1662 року постали обидва бастіони, а в 1692–1694 роках із решти білильних лук збудували Білильний равелін — висунуте укріплення у водяному рові. Це і є теперішній острів.

До його історії належить кумедний епізод: улітку 1773 року ґеттінґенський філософ і астроном Ґеорґ Крістоф Ліхтенберг поставив тут польову обсерваторію, щоб у межах ганноверського землемірного знімання визначити географічне положення Штаде.

Купальня, шинок, поромний човен

Після кінця військового використання острів мінявся крок за кроком: 1825 року тут влаштували військову купальню, а 1846-го відкрився перший шинок, до якого тоді діставалися лише човном-поромом. Згодом острів сполучили з містом міст на Wiesenstraße і наплавний місток на Inselstraße. Уже 1891 року місто хотіло купити цю ділянку, але військова адміністрація й далі здавала її шинкареві Брауеру.

Постає музей

Від 1903 року з’явилися плани музею просто неба; у 1908/09 роках справу взяв у свої руки бургомістр Адо Юрґенс, водночас голова історично-краєзнавчого товариства. Коли вдова шинкаря розірвала оренду, місто 1909 року змогло купити острів у військових. Спершу тут мали збудувати школу домашнього господарства, але буріння показало торф’яний ґрунт аж до шести метрів, і школа перебралася в інше місце. 1 квітня 1910 року місто передало острів товариству на праві забудови.

Оформленням зайнялися архітектор Еміль Гьоґ і бременський садовий архітектор Крістіан Розеліус. 1912 року постав острівний шинок Insel-Haus — напівсадибний будинок 1841 року з Фареля біля Шеесселя. 1913-го товариство придбало альтландську хату — маршову селянську садибу 1733 року з Гуттфлета в Альтес Ланді. Того ж року острівний шинок згорів — та попри це вже 1914 року обидві будівлі знову стояли на острові.

Що можна побачити нині

Альтландська хата — серце музею: так званий Kübbungshaus із сіньми, вогнищем і житловою частиною, чий тричі виступний щит багато оздоблений різнокольоровою цеглою. У теплу пору року за невелику плату його можна оглянути всередині. Інші споруди додалися аж від 1967 року: вітряк-козел 1632 року з Ретмара (1967), кінний привід XVII століття (1969), кам’яна піч для хліба (1970) і альтландська парадна брама 1791 року з Твіленфлета (1972). До цього належить іще й бджолиний тин, який колись захищав вулики.

Острівний шинок повністю згорів 3 грудня 1992 року після підпалу. На його місці в 1993/94 роках реконструювали будинок Гіммельпфортен № 6, щит якого походить із 1641 року.

Краєзнавчий музей на валу

Неподалік острова стоїть краєзнавчий музей — неоготична цегляна будівля 1904 року. Він належить до музеїв, які місто наводить у своєму переліку, поряд із музеєм Schwedenspeicher біля ганзейського порту, галереєю Kunsthaus на Wasser West, судном-музеєм Greundiek і фортецею Ґрауерорт на Ельбі. Разом з островом краєзнавчий музей утворює зелений, тихий музейний куточок на краю Старого міста, який багато гостей не помічають, бо він не при порту.

Найкращий підхід — із валу через дерев’яний місток. Хто приїде влітку, зможе оглянути альтландську хату зсередини; відкриті ділянки острова доступні цілий рік.

Галерея