St. Cosmae et Damiani — вежа над містом і орган, що прославив Шнітґера

Хто наближається до Штаде, бачить його першим: восьмикутний, вигнутий шолом вежі St. Cosmae et Damiani заввишки понад 62 метри, що височіє над дахами Старого міста. Церква святих лікарів Косми й Даміана — головний храм Штадівського церковного округу, а для меломанів усієї Європи ще й місце паломництва, бо тут стоїть один із найдавніших органів, до яких доклав руку Арп Шнітґер.

Від графської каплиці до міської церкви

Початки сягають XII століття: у 1130-х роках згадано каплицю графів Штаде, що підлягала бременському архієпископові. Ззовні від тієї споруди нічого не розпізнати, але патроцинія походить, найпевніше, з тієї доби — бременський собор мав вагомі реліквії обох сирійських святих лікарів і міг ними ділитися. Строго кажучи, церква зветься Ss. Cosmae et Damiani, бо має двох патронів; штадівці зазвичай кажуть просто «церква Космаї».

Теперішня цегляна будівля на хрестоподібному плані — наслідок кількох будівельних фаз від XIII до XVII століття. Найдавніші частини — у наві, раменах трансепта й склепінчастому середохресті. У XV столітті первісну східну частину замінив тринавовий хор. Вежа над середохрестям була вже близько 1550 року: на міському краєвиді Мартіна Вайґеля її впізнати за ажурною цибулястою банею.

Пожежа 1659 року і новий шолом

Велика міська пожежа травня 1659 року тяжко вдарила й по St. Cosmae: шолом вежі, дахові конструкції та все внутрішнє оздоблення загинули. Відновлення тривало чверть століття. 1684 року поставили восьмикутну барокову баню, яка відтоді визначає обличчя міста. Без флюгера вежа має 62,45 метра.

Майже все, що робить інтер’єр таким вражальним сьогодні, походить із років після пожежі. Дзвони наново відлив 1663 року Герман Беннінк із Гамбурга; того ж року постала й амвона, оздоблена постатями та щедрим хрящуватим орнаментом. Мармурова хрестильниця 1665 року спирається на алебастрові постаті чотирьох євангелістів. Лави в північному рамені трансепта, близько 1730 року, були призначені для магістрату.

Орган Гуса й Шнітґера

У 1668–1673 роках органний майстер із Ґлюкштадта Берендт Гус разом зі своїм небожем і підмайстром Арпом Шнітґером збудував великий орган St. Cosmae. Для Шнітґера, якому тоді було десь двадцять п’ять, завершення штадівського інструмента 1673 року стало вінцем його науки й підмайстрових літ — згодом він мав стати найвизначнішим органним майстром північнонімецького бароко, з майстернями у Штаде, Гамбурзі, Бремені та Ґронінґені й близько п’ятдесятьма учнями. Після смерті вчителя Шнітґер спершу вів штадівську майстерню для вдови Гуса, а від 1677 до 1682 року працював у місті як самостійний майстер, доки не переїхав до Гамбурга.

1688 року Шнітґер замінив чотири регістри свого вчителя новими. Пізніше втручалися інші — 1727/28 Отто Дідріх Ріхборн, а від 1781 року дальші перебудови, що зачепили оригінальну субстанцію. У 1972–1975 роках інструмент ретельно реконструювали за участі органної експертної комісії Ганноверської земельної церкви. Нині він вважається одним із великих збережених барокових органів Північної Німеччини.

Вінсент Любек за органом Космаї

Щойно орган був готовий, як дістав органіста високого рангу: 1674 року службу в St. Cosmae обійняв Вінсент Любек, якому ледь виповнилося двадцять, і того ж року одружився із Сузанною Беккер. Він залишався у Штаде майже три десятиліття і здобув славу органіста, композитора й учителя. З Арпом Шнітґером його єднала дружба на все життя. 1702 року Любек перейшов до гамбурзької церкви St. Nicolai, де мав у розпорядженні найбільший орган Шнітґера. Його доробок — прелюдії, фуги, кантати — належить до північнонімецької органної школи й стилістично близький до музики Дітріха Букстегуде; молодий Йоганн Себастьян Бах чув його гру в Гамбурзі. Згодом Штаде назвав на його честь гімназію.

Вівтар Крістіана Прехта

Окраса хору — бароковий головний вівтар, який гамбурзький різьбяр Крістіан Прехт створив у 1674–1677 роках. У предельні — рельєф Тайної вечері, у центральній частині — багатофігурна група Розп’яття з чотирма євангелістами, над нею рельєф Покладення до гробу; вінчає все воскреслий Христос. Біле барвлення різьблених дерев’яних постатей наслідує мармур або алебастр.

Значно старший — стулковий вівтар близько 1500 року, який спершу стояв у давно розібраній каплиці св. Гертруди перед Schiffertor. У центрі — свята абатиса Гертруда з моделлю своєї каплиці, а на сильно пошкоджених зовнішніх стулках намальовані сцени з її житія, зокрема — як і личить ганзейському місту — коґ. Кольорові вікна за головним вівтарем походять із 1910 року.

Десять дзвонів у вежі

Дзвіниця має десять бронзових дзвонів. Першу світову війну вони пережили в повному складі, а в Другу другий за величиною дзвін довелося віддати на переплавку. 1959 року його замінили — дар гамбурзького судновласника Ернста Юнґа та його дружини Клере, які водночас замовили п’ятиголосий цимбальний передзвін. Ці маленькі високі дзвони мають назви музичних інструментів і виграють великодній мотив «Resurrexi». У ліхтарі вежі висять іще два годинникові дзвони 1669 і 1683 років.

St. Cosmae разом зі St. Wilhadi та St. Nicolai у Бюцфлеті утворює євангелічно-лютеранську міську парафію Штаде. Хто хоче оглянути обидві церкви Старого міста за один пообідній час: вони стоять за кілька хвилин ходу одна від одної — адреси в розділі Пам’ятки.

Галерея