Задовго до того, як Штаде став містом із мурами, ринком і ратушею, тут була пристань для човнів на краю ельбських маршів. За три століття з тієї пристані виріс укріплений графський осідок, ринкове містечко бременських архієпископів і зрештою ядро сьогоднішнього Старого міста. Шлях до цього починається з назви, що означає просто «берег».
Що каже назва
Назва місця старша за будь-який документ. Давньосаксонське stath означало берег, узбережжя або порт; у середньонижньонімецькій із нього постало stade. Ішлося зазвичай про гирло меншої річки, де могли причалювати човни. Те саме слово збереглося в нині рідкісному німецькому «Gestade» і — у верхньонімецькому звучанні — у швейцарській назві Ґштад. Мовно воно споріднене з «stehen» і «stellen»: місце, де ти стаєш на твердий ґрунт.
Для Штаде це точний опис. Поселення виникло на відрозі ґесту, що вганяється в широку прадолину Ельби — там, де приплив ще сягає Швінґе незадовго до її гирла. Хто причалював тут, ставав на сухий пісок, а не в багно маршів.
Давніше поселення біля Ґрос-Туна
Люди жили в цій околиці ще в палеоліті, що засвідчують археологічні знахідки. Проте перше укріплене поселення з власною пристанню постало не там, де нині Старе місто, а приблизно за чотири кілометри на південний захід, біля Ґрос-Туна. Його заклали близько 650 року й довго помилково називали «шведським шанцем» — зі шведами, що прийшли на тисячу років пізніше, воно не мало нічого спільного.
Близько 800 року мешканці з невідомих причин покинули цю фортецю й перебралися на північний схід, на зручніший відріг ґесту. Саме цей переїзд і є справжнім народженням теперішнього Штаде. Близько 900 року нове місце захистив замок на Шпіґельберзі.
Порт на перехресті давніх шляхів
Місце обрали розумно. До XIII століття Штаде вважався найважливішим природним портом між Куксгафеном і Гарбургом і стратегічною переправою через Ельбу. З півночі сюди йшов волячий шлях із Ютландії через Шлезвіг-Гольштейн до порома в Іцегое навпроти; на штадівському боці сходилися два давні торгові тракти в бік Падерборна й Ганновера. Хто гнав худобу чи віз сіль і сукно між Північним морем і суходолом, це перехрестя оминав хіба випадково.
994: напад і перша згадка
У писемну традицію це місце входить із катастрофою. 994 року вікінги сплюндрували поселення — і в повідомленнях про це вперше з’являється назва Stethu. Уже той факт, що напад узагалі записали, показує, наскільки важливим був тоді цей пункт. Незабаром, близько 1000 року, природну пристань розбудували у справжній портовий басейн — попередник сьогоднішнього старого ганзейського порту, що й досі лежить посеред Старого міста.
Графи Штаде
Панами цього місця були Удоніди — шляхетський рід, який від X до XII століття врядував на півночі та сході Ельбо-Везерського трикутника. Їхній предок Генріх Лисий сидів іще в Гарзефельді, де 969 року дістав дозвіл звести замок. Близько 1014 року його нащадки перенесли осідок до Штаде й відтоді звалися графами Штаде. Лотар Удо I 1056 року став навіть маркграфом Нордмарку — тієї землі на середній Ельбі, з якої згодом виросла Бранденбурзька марка.
Графство не було суцільною територією, а плетивом прав і володінь, розкиданих по всьому Бременському архієпископству. 1063 року Удоніди відмовилися від імперської безпосередності за велику винагороду й відтоді тримали Штаде як лен бременського архієпископа. Так було задано тон на століття наперед: Штаде лишався місцем, за яке змагалися графи, герцоги й єпископи.
Два поселення, одне місто
Поряд із графським підзамчям виріс другий осередок. 1038 року імператор Конрад II дозволив Бременському архієпископству влаштувати у Штаде на церковній землі ринок із монетним і митним правом. Довкола єпископської церкви St. Wilhadi постав окремий квартал під духовною владою — двері у двері з графським. Це сусідство світської й церковної влади визначало структуру міста аж до пізнього Середньовіччя.
Коли 1144 року чоловіча лінія Удонідів згасла, по графство сягнув Генріх Лев. Вельфський герцог 1145 року перебрав його, об’єднав окремі частини поселення в одне місто й оточив валом і ровом. Після його падіння 1180 року архієпископство й Вельфи десятиліттями сперечалися за Штаде — і містяни вміло цим користалися. Як із цього 1209 року постало міське право, розповідає наступний запис.
