Промисловість на Ельбі — Бюцфлет, морський порт і кінець атомної станції

Хто дивиться з ельбської дамби біля Бюцфлета на схід, бачить інший бік Штаде: причали, димарі, резервуарні парки й купол зупиненої атомної станції. Промислова зона на Бюцфлетському піску постала лише років п’ятдесят тому — і змінила господарство міста дужче, ніж будь-яка доба від часів Ганзи.

Рішення наприкінці 1960-х

До 1960-х Бюцфлет був парафією на нижній Ельбі, де щоденне життя визначали судноплавство, садівництво й сільське господарство. Наприкінці десятиліття ухвалили рішення розмістити тут велику промисловість. Воно призвело до приєднання до Штаде 1 липня 1972 року — і до швидкої зміни села. Разом із новими заводами прийшли працівники ззовні, зокрема багато гастарбайтерів із Туреччини, чиї родини сьогодні належать до цього місця вже у другому й третьому поколінні.

На території на сході, Бюцфлетському піску, оселилися хімічний завод Dow і алюмінієвий завод VAW; поруч постала Aluminium Oxid Stade GmbH (AOS), яка й досі переробляє боксити на глинозем. Сам алюмінієвий завод 2003 року перебрав норвезький концерн Hydro, а наприкінці 2006-го зупинив через зависокі ціни на електроенергію; частину споруд розібрали.

Штадська АЕС (1972–2003)

Просто в гирлі Швінґе, у районі Штадерзанд, стоїть найвідоміша споруда промислової зони — Штадська атомна електростанція, скорочено KKS. Заявку на неї подали в липні 1967 року, будували Siemens, точніше Kraftwerk Union; 19 травня 1972 року станція почала комерційну роботу. Водно-водяний реактор давав 630 мегават чистої електричної потужності. Від 1984 року станція постачала ще й технологічну пару на сусідню солеварню.

14 листопада 2003 року о 8:31 станцію зупинили — першу в Німеччині після ухваленої відмови від атомної енергетики. Оператор E.ON назвав економічні причини. Разом зі станцією закінчилася й солеварня, яка близько двадцяти років брала звідти пару. У квітні 2005 року з майданчика вивезли останні паливні елементи.

Демонтаж, який триває довше, ніж планували

Від жовтня 2005 року об’єкт демонтують у п’ять етапів: від розбирання непотрібних вузлів через парогенератори й корпус реактора до звичайного знесення будівель. Спершу все мали завершити до 2015 року. Але 2014-го в цоколі реакторної будівлі виявили радіоактивно забруднений конденсат, що відсунуло графік на роки. Витрати востаннє оцінювали приблизно в мільярд євро; теперішній оператор PreussenElektra називає кінець 2026 року як термін завершення. Сховище низько- та середньоактивних відходів на майданчику дозволене щонайдовше до 2046 року.

Морський порт Штаде-Бюцфлет

Морський порт теж відкрили 1972 року. Він лежить за 60 морських миль від Північного моря й може приймати судна завдовжки до 270 метрів з осадкою 14 метрів; амплітуда припливу тут — добрих три метри. Північний і південний пірси обслуговують заводські перевезення місцевої промисловості — передусім боксити для глиноземного заводу й хімію Dow, — а ще є північно-західний причал для будівельних матеріалів: піску, гравію й глини. За обсягом перевалки Штаде належить до десяти найбільших морських портів Німеччини: 2020 року тут перевантажили 6,2 мільйона тонн, 2022-го — 5,1 мільйона. Від 2009 року державний оператор Niedersachsen Ports розширює порт у два етапи.

Разом із Брунсбюттелем, Вільгельмсгафеном і Ростоком Штаде належить до майданчиків, де будують термінал зрідженого природного газу (LNG); південний порт добудовують причалом для газовозів. Близько п’ятдесяти екологічних об’єднань і громадських ініціатив висловилися проти цього задуму.

Airbus на півдні — і що сталося з вугільною станцією

Промисловість є не лише на Ельбі. У південній промзоні понад 2000 працівників зайняті на заводі Airbus у Штаде й довкола дослідного центру CFK Nord, що займається вуглепластиками. Загалом у місті понад 3700 підприємств із більш ніж 23 000 працівників; лише в промисловій зоні Бюцфлета їх понад 2300.

Один розділ так і лишився планом: від 2008 року Dow хотів звести при хімічному заводі вугільну електростанцію потужністю до 920 мегават. Майже 10 000 мешканців подали заперечення, проте міська рада 2014 року дала згоду, а позов екологічних організацій 2017-го провалився. Утім, офіційної заявки на станцію так і не подали, а після того, як 2019 року вугільна комісія рекомендувала більше не вводити нових вугільних електростанцій, проєкт завис. Плани на нові вугільні станції у Штаде згорнули й інші концерни.

Що лишається — промислова зона в перебудові: станцію й солеварню закрито, алюмінієвий завод зупинено, натомість триває розбудова порту й з’являється LNG. Як використовуватимуть площу в гирлі Швінґе далі — одне з відкритих питань розвитку міста.

Галерея